Близкая - Віктор Павлік

А мне б тебя украсть и сбежать на остров Но наш с тобою край оказался острый Но и до тебя было всё не просто Но не было любви, были лишь наброски Праздничная жизнь, вечеринки, тосты Меня это всё задолбало в доску Всех прогнал и в сердце закрыл всем доступ Но твои глаза — это просто космос Такая близкая родная, но чужая ты Который день с тобой я пропадаю без вести Мне говорят: Остынь, ведь так себя нельзя вести Но только ты одна смогла меня с ума свести Такая близкая родная, но чужая ты Который день с тобой я пропадаю без вести Мне говорят: Остынь, ведь так себя нельзя вести Но только ты одна смогла меня с ума свести Я искал от жизни крутых эмоций Я играл с огнём, но игнорил социум Только мир, увы, подо мной не гнётся Обмануть судьбу мне не удается Мы свою любовь превратили в пепел Я его смахнул, даже не заметил Но только на душе дул холодный ветер И наш с тобой чат больше не в закрепе Такая близкая родная, но чужая ты Который день с тобой я пропадаю без вести Мне говорят: Остынь, ведь так себя нельзя вести Но только ты одна смогла меня с ума свести Такая близкая родная, но чужая ты Который день с тобой я пропадаю без вести Мне говорят: Остынь, ведь так себя нельзя вести Но только ты одна смогла меня с ума свести

Собі забрала ключі i хоч кричи - не кричи - Не відкриває тепер дверi Моя чарівна мала - моя єдина мета Зробити так, щоб було тобі добре Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе - Наче розірветься серце ось, ось І залишається знов просто забути і все! Так легко сказати, але так ми не схожі Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу Ти - моє макове поле, п'яниш і вбиваєш Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку? Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю Так цілувала до сліз. Прошила сяйвом наскрізь Тремтіли губи й слова - така відверта! I роки фото в альбом. Весна біжить у вікно А ти не зі мною, дивлюсь, така не прикрита Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе Наче розірветься серце ось, ось І залишається знов просто забути і все! Так легко сказати, але так ми не схожі Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу Ти - моє макове поле, п'яниш і вбиваєш Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку? Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе Наче розірветься серце ось, ось І залишається знов просто забути і все! Так легко сказати, але так ми не схожі Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу Ти - моє макове поле, п'яниш і вбиваєш Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку? Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю