Між усіх - YARIMA

Скільки було слів у голові? Скільки із них ти сказав мені? Я досі згадую твій суховій Рухи вій Я захлинаюся без води Бачиш потребу в моїй ході? Я так люблю нас обох після злив - Це прилив Але все не просто Дедалі я люблю ускладнювати усі деталі Мої сльози з воску Їх часто так втирали вони стали тут вуаллю Я втрачаю розум І це не випадковості, бо так насправді легше Так насправді легше Тому не довіряй мені Іноді, іноді, іноді я не права Чуєш, не довіряй мені Я стану тихшою, ніби холодна трава Тому не довіряй мені Скільки всього заховала моя голова? Тому не довіряй мені, Чуєш, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Мені Чому знов Я гублю себе коли уже знайшла? Чому знов Прокидаюся у пустелі одна? Хто пішов? Хто змінив моє життя Хто лишив знак? Хто забрав? Хто забрав від мене Півслодкий смак? Чому так непросто? Я стукаю в відкриті двері - бачу свою постать Звідки стільки злості? Я просто зникла звідусіль під ранок десь о шостій Я ніби не змінилась Але в мені одні мости, І так насправді легше Я хочу бути легше Тому не довіряй мені Іноді, іноді, іноді я не права Чуєш, не довіряй мені Я стану тихшою, ніби холодна трава Тому не довіряй мені Скільки всього заховала моя голова? Тому не довіряй мені, Чуєш, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені Мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, мені, мені, мені Мені, мені, мені

Бумеранги повертаються знов Поступово втрачаю тривогу свою У динаміці постійних розмов З повітряних замків міста малюю Не забувай дихати на повні груди Біжи по вулицях у ніч, бо дощу не буде Нарешті можемо розправити крила Бо докорінно нас змінила Весна прикрашає вулиці цвітом Я до холоду досі не звикла Обіцяю лише цілувати вуста Обіймаю твоє волосся І, здається, нам врешті вдалося Полюбити такі непривітні міста Відшукаю мій загублений зеніт Я вирушаю без квитків у дальню дорогу Остання спроба залишити післяслід Не віддавай наші спогади тепер нікому Не забувай дихати на повні груди Біжи по вулицях у ніч, бо дощу не буде Нарешті можемо розправити крила Бо докорінно нас змінила Весна прикрашає вулиці цвітом Я до холоду досі не звикла Обіцяю лише цілувати вуста Обіймаю твоє волосся І, здається, нам врешті вдалося Полюбити такі непривітні міста Весна Ха-а-а, а-а, ха-а-а, а-а-а Весна прикрашає вулиці цвітом Я до холоду досі не звикла Обіцяю лише цілувати вуста Обіймаю твоє волосся І, здається, нам врешті вдалося Полюбити такі непривітні міста