Під три чорти - YARIMA

Якщо у підвалі,то тільки с тобою А краще давай на вулиці постоїмо На ракети махнемо рукою Я втомився боятися зброї Давай цілуватися під час сирени Не чути звуків вибухів неприємні Ми вимкнемо світло,якщо стане темно Даремно Давай цілуватися під час сирени Тут тільки ми і ракети в небі Я пригорну дуже міцно до себе До себе Хугу хугу хугу Я у тобі потону Коли тебе обійму У тобі потону Хугу хугу хугу Війна забрала весну І вже місяць двадцать четвертого дня без сну У я ви Як ми с тобою після війни По всім містам країни Влітку чи восени Ей йоу Ей йоу Все буде гуд ю ноу Все буде добре знов Буде спокійно знов Давай цілуватися під час сирени Не чути звуків вибухів неприємні Ми вимкнемо світло,якщо стане темно Даремно Давай цілуватися під час сирени Тут тільки ми і ракети в небі Я пригорну дуже міцно до себе До себе

Ми так любили сюрпризи та різні новини Чекали того як діти Зараз любити новини може лише той хто штовхає новопасіт Спокійно посидіти на природі без внутрішніх покарань Я б з радістю насолодився деревами та бачу лише герань Не люблю герань, люблю ялинки та клени Бажання бути щасливим шалене Але чи дозволять мені то зробити мої полісмени ментальні Ніжитись при свічках у ванні Коли навкруги і без того баня Провина всередині дуже жорстока пані В стакані те, що давно вже повинен покинути Та у моєї сили волі на жаль повноваження поки не ті Тому я відмічаю майбутнє, щоби не помічати теперішнє Але якщо це все то давай танцювати як у PJ Harvey та Періша Якщо вже вирішив жити то живи А апокаліпсис то лише декорація Викинуть всю ту провину із голови Робити що можеш, допомагати тим хто навкруги І якщо я то зміг то зможете й ви Щастя під час війни Чи можливе щастя під час війни Мене питають страх та почуття вини Я кажу їм так і його не заберуть вони Щастя під час війни Чи можливе щастя під час війни Мене питають страх та почуття вини Я кажу їм так і його не заберуть вони Хтось зараз сидить на Маямі, ніби то добре все А він у ментальній ямі Знає шо щастя не в лямі А в тому щоб під собою та світом прибрати татамі Бо щастя у відсутності боротьби Іж молися роби та люби В хаті коїться дим від сигарети і то не зовсім табак Нібито час посміхнутись та щось і досі не так Але треба зібратись бо завжди жити в тривозі то мрак Тривога не забере тебе як знищити дронами Київ не в змозі Ірак Хтось зараз сидить у окопі де не до сміху Але на ньому посмішка Бо він розуміє життя прекрасне, це сказав йому досвід А шафа до Нарніі така спокуслива Але якщо зайшов до неї то вона вже тебе не відпустить Реальність буває сумна та страшна та вона для того і є Щоби ми були справжніми і щоб цінували своє Тож хтось сидить у окопі зараз над ним металева злива Вона хоче заборонити щастя йому але він щасливий Щастя під час війни Чи можливе щастя під час війни Мене питають страх та почуття вини Я кажу їм так і його не заберуть вони Щастя під час війни Чи можливе щастя під час війни Мене питають страх та почуття вини Я кажу їм так і його не заберуть вони

Скільки було слів у голові? Скільки із них ти сказав мені? Я досі згадую твій суховій Рухи вій Я захлинаюся без води Бачиш потребу в моїй ході? Я так люблю нас обох після злив - Це прилив Але все не просто Дедалі я люблю ускладнювати усі деталі Мої сльози з воску Їх часто так втирали вони стали тут вуаллю Я втрачаю розум І це не випадковості, бо так насправді легше Так насправді легше Тому не довіряй мені Іноді, іноді, іноді я не права Чуєш, не довіряй мені Я стану тихшою, ніби холодна трава Тому не довіряй мені Скільки всього заховала моя голова? Тому не довіряй мені, Чуєш, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Мені Чому знов Я гублю себе коли уже знайшла? Чому знов Прокидаюся у пустелі одна? Хто пішов? Хто змінив моє життя Хто лишив знак? Хто забрав? Хто забрав від мене Півслодкий смак? Чому так непросто? Я стукаю в відкриті двері - бачу свою постать Звідки стільки злості? Я просто зникла звідусіль під ранок десь о шостій Я ніби не змінилась Але в мені одні мости, І так насправді легше Я хочу бути легше Тому не довіряй мені Іноді, іноді, іноді я не права Чуєш, не довіряй мені Я стану тихшою, ніби холодна трава Тому не довіряй мені Скільки всього заховала моя голова? Тому не довіряй мені, Чуєш, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені Мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, не довіряй мені, не довіряй мені Не довіряй мені, мені, мені, мені Мені, мені, мені

Бумеранги повертаються знов Поступово втрачаю тривогу свою У динаміці постійних розмов З повітряних замків міста малюю Не забувай дихати на повні груди Біжи по вулицях у ніч, бо дощу не буде Нарешті можемо розправити крила Бо докорінно нас змінила Весна прикрашає вулиці цвітом Я до холоду досі не звикла Обіцяю лише цілувати вуста Обіймаю твоє волосся І, здається, нам врешті вдалося Полюбити такі непривітні міста Відшукаю мій загублений зеніт Я вирушаю без квитків у дальню дорогу Остання спроба залишити післяслід Не віддавай наші спогади тепер нікому Не забувай дихати на повні груди Біжи по вулицях у ніч, бо дощу не буде Нарешті можемо розправити крила Бо докорінно нас змінила Весна прикрашає вулиці цвітом Я до холоду досі не звикла Обіцяю лише цілувати вуста Обіймаю твоє волосся І, здається, нам врешті вдалося Полюбити такі непривітні міста Весна Ха-а-а, а-а, ха-а-а, а-а-а Весна прикрашає вулиці цвітом Я до холоду досі не звикла Обіцяю лише цілувати вуста Обіймаю твоє волосся І, здається, нам врешті вдалося Полюбити такі непривітні міста