Люди як кораблі - Antytila

Я не твій брат, ти не сестра моя, Ніколи не розказуй мені - хто І в чому я винен на нашій землі, Люди, як короблі. Кожен пливе, поки хвиля несе І поки глибока вода. Глибока і темна до самого дна. До самого, самого дна. На глибині, зустрічаються всі, Так ніби в морі місця нема, І труться бортами, аж стогне земля Від зависті, підлості й зла. Хтось недоплив, бо йому помогли Набрати повні трюми води, Постати героями тої війни. Дуже стати хотіли вони. А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих короблів. А від берега знов у море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів. Наш океан, знає більше ніж ми, Секрети всі у нього на дні, А ми ходим зверху - великі й малі Люди, як кораблі. Гордо пливем, і не вірить ніхто, Що ним зацікавилося зло. І серед вітрів Ми не чуєм щурів, Які прогризають нам дно. А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих короблів. А від берега знов у море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів. А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих короблів. А від берега знов у море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів.

Я не твій брат, ти не сестра моя Ніколи не розказуй мені Хто і в чому є винен, на нашій землі Люди, як кораблі Кожен пливе, поки хвиля несе І поки глибока вода, а-а Глибока і темна, до самого дна До самого-самого дна А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів На глибині зустрічаються всі Так, ніби, в морі місця нема, а-а І труться бортами, аж стогне земля Від зависті, підлості й зла Хтось не доплив, бо йому помогли Набрати повні трюми води, а-а Бо стати героями тої війни Дуже хотіли вони А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів Наш океан знає більше, ніж ми Секрети всі у нього на дні А ми ходим зверху, великі й малі (великі й малі) Люди, як кораблі Гордо пливем і не вірить ніхто Що ним зацікавилось зло І серед вітрів ми не чуєм щурів Які прогризають нам дно Наш океан знає більше, ніж ми Секрети всі у нього на дні А ми ходим зверху, великі й малі Люди, як кораблі Гордо пливем і не вірить ніхто Що ним зацікавилось зло І серед вітрів ми не чуєм щурів Які прогризають нам дно У-у-у-у-у-у-у, у-у-у У-у-у-у-у-у-у, у-у-у У-у-у-у-у-у-у, у-у-у У-у-у-у-у-у-у, у-у-у