Кришталь - АСАФАТОV

І де ти, і де я, і де ми? Самотня лише на краю Едему І де ми, і де я, і де ти? Заплутав мене ти в своїх тенетах Відпустити не взмозі Падають сльози Отрута на смак, як мигдаль Більше не по дорозі В очах моїх роси А вії мої, як вуаль Гірський кришталь Нам нічого не жаль Розсипаються сльози Ніби у священний Ґрааль В мій бокал Гірський кришталь Все змінилось, на жаль Танцюю, ніби я під гіпнозом На мої очі впала печаль Кришталь Кришталь, кришталь Дзвін, дзвін Де він, де він, де він? Кришталь, кришталь Дзвін, дзвін Де він, де він, де він? Чому ми, чому я, чому ти? Слова твої - моя отрута Чому ти, чому ми, чому я? Сльозами від болю втечу я Відпустити не взмозі Падають сльози На мрій моїх сентименталь Більше не по дорозі В очах моїх роси А вії мої, як вуаль Гірський кришталь Нам нічого не жаль Розсипаються сльози Ніби у священний Ґрааль В мій бокал Гірський кришталь Все змінилось, на жаль Танцюю, ніби я під гіпнозом На мої очі впала печаль Кришталь Кришталь, кришталь Дзвін, дзвін Де він, де він, де він? Кришталь, кришталь Дзвін, дзвін Де він, де він, де він?

Немає нічого вічного І навіть на сонці є плями І неідеальні такі ми всі Та треба ж прийти вже до тями Живемо в сталевих цих рамах Собі придумали правила Хіба ж слова й букви для того, аби Аби один одного ранили ми? А люди ідуть від людей Лишаючи в душах рани, е Скільки ж таких нас є? Скільки ж таких нас поламаних? Життя треба жити, і ти Ще, може, й колись зустрінешся, е А може, й таку ж знайду З душою на шмаття розірваною Я все зробив, що зміг А ти все віддала, що мала Ніхто ж нічого не знав Як сліпі в темноті блукали, е Мої ліки — дорога і віскі Валізи, забиті досвідом Літаючи, птахи колись розбиваються теж А ми йдемо, завжди не прощаючись А люди ідуть від людей Лишаючи в душах рани, е Скільки ж таких нас є? Скільки ж таких нас поламаних? Життя треба жити, і ти Ще, може, й колись зустрінешся, е А може, й таку ж знайду З душою на шмаття розірваною А люди ідуть від людей Лишаючи в душах рани, е Скільки ж таких нас є? Скільки ж таких нас поламаних? Життя треба жити, і ти Ще, може, й колись зустрінешся А може, й таку ж знайду З душою на шмаття розірваною А ми люди ідем від людей Лишаючи в душах рани, е Скільки ж таких нас є? Скільки ж таких нас поламаних? Життя треба жити, і ти Ще, може, й колись зустрінешся, е А може, й таку ж знайду З душою на шмаття розірваною