Комендантский час - Electroforez

Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня Я був у твоєму полоні Теплі долоні торкаються скроні Ніби в раю і не хочу назовні Дні мої теплі були, не холодні Та не побачив я поруч безодні Що перетворила життя на жахи Ми як білі птахи Розлетілися бідні й голодні у різні боки От би почати з самого початку Можливо й не солодко рвати печатки Із розуму мого, нема більш нікого І зовні й навколо, і знов все по колу Тримай! Важко буде і нехай Перелетіти через небокрай! Серце не край! Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня Я там де тебе нема Знову у сумніві швидко тікав до дна Якщо боляче знову, навіщо розмови? Втрачати сили тепер задарма! У чотирьох стінах нема кордонів Я забув мову до твоїх долонь Не чуєш мене - ти вже на волі Залишусь вдома у своїй безодні Там холодно, гаряче Не розумію що начудив Падає внутрішній маятник - втома Втрачає графіку стомлений погляд Я там, де нема нікого Собі на думці гортаю альбоми Ковтаю до втоми Життя було з нами, та ми не знайомі Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня

Мамо, чому На нас падають бомби, чому? На нас падають, падають, падають... Я не розумію, що принесли вітри, Треба чомусь лягти - падають бомби! Що то за такі є хвилі важкі? Сваряться ті дядьки - на нас падають бомби! Моє небо вкрите чорним дощем, Ми під землею ще, коли падають бомби! Розповіси мені, що я зробив не так? Чому на мене, мам, падають-падають бомби? Коли це все мине? "Він не розуміє нічого, бо ще мале", - Кажуть дорослі. Та що у них з мозком? Кидають бомби йому на віконце! Наша країна палає до втоми, Люди так хочуть скоріше додому! Йому піти нікуди більше, Бо нащось домівку його хтось знищив! На землю ступила нога ворога - Вона і залишиться там! Крилаті ракети - то нам не удар, Коли захищають нас навіть хмари! Під жовто-блакитним небом Залишимось тут та будем жити! Єдине, що ворогу знати треба - Ми більше не діти. Я не розумію, що принесли вітри, Треба чомусь лягти - падають бомби! Що то за такі є хвилі важкі? Сваряться ті дядьки - на нас падають бомби! Моє небо вкрите чорним дощем, Ми під землею ще, коли падають бомби! Розповіси мені, що я зробив не так? Чому на мене, мам, падають-падають бомби? Погляд - мурахи по шкірі... Років п'яти він, не більше "Мам, ми ж залишимось цілі? Тато ж усіх їх понищить?" Я не розумію, що принесли вітри, Треба чомусь лягти - падають бомби! Що то за такі є хвилі важкі? Сваряться ті дядьки - на нас падають бомби! Моє небо вкрите чорним дощем, Ми під землею ще, коли падають бомби! Розповіси мені, що я зробив не так? Чому на мене, мам, падають-падають бомби?